Чи є на ринку штучного інтелекту бульбашка? Чи варто зараз інвестувати в акції AI-компаній

Автор: Саміла Лена

У цій статті розбираємо, чому дедалі більше голосів попереджають про ризики на ринку штучного інтелекту. Легендарний інвестор Майкл Б’юррі закрив хедж-фонд і зробив масштабну ставку проти ШІ-сектору, а Bloomberg News опублікували розслідування про кругові угоди між техногігантами, що створюють ризик каскадних збитків.

 

Тринадцятого листопада 2025 року Майкл Б’юррі — людина, яка передбачила іпотечну кризу 2008 року, — подав документи на повну ліквідацію свого хедж-фонду Scion Asset Management. Він повернув гроші інвесторам і зник з інституційного фінансового поля саме тоді, коли фондовий ринок і сектор штучного інтелекту перебувають на піку ейфорії.

Багато хто вирішив, що Б’юррі здався. Але його дії свідчать про інше: він готується до найбільшої угоди у своїй кар’єрі.

Портфель як дзеркало макропоглядів

Портфель Б’юррі завжди відображав його бачення економіки. На початку 2025 року він повністю ліквідував позиції в китайських техногігантах — Alibaba, JD.com, Baidu. Це був перший сигнал: Б’юррі перестав вірити у відновлення глобального споживчого попиту і переклав капітал у захисні сектори.

Після закриття фонду з’явилися заголовки про ставку на 912 мільйонів доларів проти акцій Palantir. Цифра шокувала, але журналісти не розібралися в механіці. Б’юррі не відкривав коротку позицію напряму — він купив пут-опціони. Реальний ризик становив лише 9,2 мільйона — класична асиметрична ставка: малий ризик заради виграшу в сотні мільйонів. Ціль — падіння акцій Palantir із 180 до 50 доларів до 2027 року.

Nvidia — це Cisco зразка 1999 року

Б’юррі проводить пряму паралель з бульбашкою доткомів. Cisco Systems будувала інфраструктуру інтернету — «продавець лопат під час золотої лихоманки». Інтернет справді змінив світ, але акції Cisco впали на 90%, бо інфраструктура була побудована швидше, ніж з’явився реальний попит. Б’юррі бачить ту саму динаміку: рекордна виручка поки зберігається, але темпи зростання сповільнюються, а оцінки залишаються надмірно оптимістичними.

Аналогія не обмежується графіками. Під час телеком-буму 1990-х оптоволоконні мережі так само будувалися під обіцянки безперервного зростання, і коли прогнози не справдилися, перевантажені боргами оператори збанкрутували, а потужності простоювали роками. Венчурний інвестор Пол Кедроскі зазначає, що капітальні витрати на ШІ вже наближаються до тих піків, а дата-центри на базі сучасних чипів можуть застаріти раніше, ніж окупляться.

Кругові угоди: розслідування Bloomberg

Незалежно від тез Б’юррі, журналісти Bloomberg News у березні 2026 року дослідили ще один структурний ризик — кругові угоди (circular deals). Це схема, за якої компанія А інвестує в компанію Б, а та стає великим покупцем її продуктів. Шаблон задала угода між Microsoft і OpenAI: інвестиція понад 13 мільярдів доларів в обмін на контракт із хмарними сервісами. Модель підхопили Amazon і Google з інвестиціями в Anthropic, а Nvidia вклала кошти в OpenAI, xAI та Mistral — компанії, які закуповують її чипи.

У 2025 році масштаб різко зріс: OpenAI оголосила про контракт із Microsoft на 250 мільярдів, Nvidia погодилася інвестувати до 100 мільярдів в OpenAI, Microsoft і Nvidia спільно пообіцяли інвестувати до 15 мільярдів у Anthropic. У всіх випадках інвестиція поєднується із зобов’язанням закуповувати продукцію інвестора.

Поки ринок зростає, кругові угоди працюють як маховик. Але якщо виручка не виправдає очікувань, механізм працює навпаки: стартап не може оплатити контракти, а постачальник втрачає двічі: як продавець і як інвестор. Вузьке коло покупців, що відповідає за основну частку ринку, робить модель вразливою до каскадного обвалу.

«Зловісна бухгалтерія» техногігантів

Найпотужніший аргумент Б’юррі — не графіки, а бухгалтерські маніпуляції. Коли Google, Microsoft чи Meta купують ШІ-сервери за мільярди, вони амортизують їхню вартість. Стандартний строк — чотири роки. Але Б’юррі помітив, що компанії почали розтягувати його до шести. На перший погляд — нудна деталь, але наслідки серйозні:

• Подовження строку амортизації зменшує щорічні витрати у звітності, штучно завищуючи прибуток.
• За підрахунками Б’юррі, цей трюк дозволить техсектору занизити витрати на 176 мільярдів доларів до 2028 року.
• Чипи ШІ застарівають за пару років, але компанії роблять вигляд, що обладнання служитиме значно довше.
• Накопичуються гігантські приховані збитки під маскою фінансового здоров’я.

Інвестори бачать прикрашену картину, яка не відповідає реальності. У контексті кругових угод проблема посилюється: завищена прибутковість стає підставою для ще більших контрактів, не забезпечених реальним попитом.

Споживча рецесія як каталізатор

Бульбашки рідко лопаються самі — потрібен каталізатор. На початку 2026 року ФРС утримувала ставку на рівні 3,5–3,75%, інфляція залишалася на рівні 2,5%. Формально все під контролем, але дані роздрібних продажів показують іншу картину — те, що Б’юррі називає споживчою рецесією. Ланцюжок потенційної кризи виглядає так:

• Споживач виснажений: накопичена інфляція з’їла купівельну спроможність, високі ставки зробили кредити непідйомними.
• Падіння споживання б’є по корпоративній виручці від реклами та хмарних сервісів.
• Без виручки компаніям нічим платити за мільярдні дата-центри, побудовані в борг.

Виникає боргова спіраль, де зниження доходів тисне на баланси, змушує скорочувати інвестиції й далі гальмує зростання. У екосистемі кругових угод ця спіраль прискорюється: скорочення витрат одним великим гравцем б’є по виручці та інвестиційній вартості його партнерів.

Чому не біткоїн, а золото

Де зберігати капітал, коли ризики зростають? Багато інвесторів перейшли в біткоїн, але Б’юррі категорично проти. Його аргументи конкретні:

• Біткоїн рухається синхронно з NASDAQ — це не захист, а ще один ризиковий актив із високим бета-коефіцієнтом.
• Сотні публічних компаній тримають біткоїн на балансі; при падінні ціни вони фіксуватимуть збитки, що спровокує каскадний розпродаж.

Натомість Б’юррі обирає фізичне золото. Історично воно зростає саме тоді, коли фінансова система ламається — в умовах геополітичної нестабільності та загрози девальвації долара.

Картина, яка складається з тез Б’юррі та розслідування Bloomberg, тривожна. Один із найпроникливіших інвесторів сучасності ставить проти сектору, де бухгалтерські маніпуляції маскують реальну вартість витрат, а вся фінансова архітектура буму тримається на кругових угодах. Виснажений споживач може позбавити цю конструкцію єдиного джерела реальних доходів.

Чи обвалиться ринок завтра? Ні. Бульбашки можуть роздуватися довше, ніж хтось очікує. Але ігнорувати ці сигнали нерозумно. Волатильність 2026 року може стати як загрозою, так і можливістю. А головний урок Б’юррі незмінний: ринок може ігнорувати реальність місяцями, але математика завжди перемагає.