Податкове резидентство: покроковий алгоритм для визначення та поради для українців

Автор: Саміла Лена

Питання податкового резидентства набуло особливої актуальності для українців у контексті масової міграції, спричиненої війною, релокацією бізнесу та працевлаштуванням за кордоном. Тисячі громадян, опинившись в інших країнах — як тимчасово, так і на тривалий період — опинилися перед необхідністю визначити, в якій державі вони мають платити податки.
Через те, що поняття податкового резидентства відрізняється від громадянства або навіть імміграційного статусу, багато українців ризикують неусвідомлено стати резидентами кількох країн водночас. Це створює правові, адміністративні та фінансові ризики — від подвійного оподаткування до штрафів за неподання звітності. Саме тому важливо розуміти, як визначається податковий резидентський статус і на що впливає це визначення.

Що таке податкове резидентство і чим воно відрізняється від громадянства та резидентства країни

Податкове резидентство — це юридичний статус особи, який визначає, у якій країні вона зобов’язана сплачувати податки зі своїх доходів, включаючи доходи, отримані за межами цієї держави. Цей статус не завжди збігається з громадянством, або з дозволом на проживання в певній країні.
Багато хто помилково вважає, що громадянство автоматично означає податкове резидентство. Насправді, українець з паспортом громадянина України може не бути податковим резидентом України, якщо, наприклад, він тривалий час проживає за кордоном і має тісні особисті та економічні зв’язки з іншою державою. Так само й дозвол на проживання в Іспанії чи Словаччині не робить вас автоматично податковим резидентом цієї країни — вирішальне значення мають інші критерії. Але перш ніж ми дойдемо до критеріїв визначення податкового резидентства, нам потрібно розібратися яким воно буває.

Види податкового резидентства: повне та обмежене — у чому різниця і як це впливає на оподаткування

У міжнародній практиці розрізняють два основних типи податкового резидентства: повне (необмежене) та обмежене. Ці поняття описують, у якій мірі країна претендує на оподаткування ваших доходів — лише з її території чи з усього світу.

Повне (необмежене) податкове зобов’язання

Це стандартний статус для податкового резидента. Якщо ви маєте повне податкове зобов’язання в певній країні, ви зобов’язані:

• декларувати всі свої доходи, отримані як всередині країни, так і за її межами;
• сплачувати податки з цих доходів відповідно до законодавства цієї країни;
• при наявності доходів з-за кордону застосовувати механізми уникнення подвійного оподаткування (наприклад, податковий кредит або звільнення з прогресією).

Наприклад: Якщо ви давно проживаєте в Польщі, працюєте там і орендуєте житло, то, найімовірніше, вважаєтесь її податковим резидентом. У такому випадку ви декларуєте в Польщі не лише польську зарплату, а й, наприклад, дивіденди, отримані з української компанії.

Обмежене податкове зобов’язання

Цей статус притаманний нерезидентам, які все ж мають джерела доходу в певній країні. Обмежене зобов’язання означає, що:

• ви декларуєте тільки доходи, які виникли в цій країні (наприклад, оренда житла, дивіденди від місцевої компанії);
• не зобов’язані показувати інші доходи з-за кордону.

Приклад: Ви живете в Польщі, а в Україні здаєте в оренду квартиру. Ви — нерезидент України, але все одно зобов’язані подати декларацію до української податкової щодо доходів від оренди та сплатити податок. Водночас у Польщі ці доходи ви також повинні задекларувати, але за Конвенцією з уникнення подвійного оподаткування — вам можуть зарахувати податок, сплачений в Україні.
Країна, в якій ви є повним податковим резидентом, очікує, що ви задекларуєте всі свої доходи — навіть якщо ви вже сплатили податки з частини з них в іншій країні. Це ще не означає, що вас оподаткують повторно, але вам потрібно буде підтвердити ці сплати і скористатися механізмом зарахування податку або звільнення від оподаткування. Далі у статті ми будемо говорити про визначення повного (необмеженого) податкового резидентства.

Як визначають податкове резидентство: ключові критерії та приклади з практики

Податкове резидентство визначається виключно національним законодавством кожної країни і, як правило, актуалізується щороку. Людина може бути визнана податковим резидентом однієї держави в одному році, а в іншому — іншої. І навіть можлива ситуація, коли особа одночасно вважається податковим резидентом двох країн (але це розберемо пізніше).
Навіть якщо ви не вважаєте себе резидентом певної держави, вона все одно може вважати інакше — і претендувати на оподаткування ваших доходів. Саме тому важливо знати, які критерії діють у конкретних юрисдикціях, якщо ви проживаєте, працюєте або ведете бізнес за кордоном.
Розглянемо приклади кількох країн.

Польща

У Польщі існує два основні критерії для визнання особи податковим резидентом:

1. Центр особистих або економічних інтересів (так званий “осередок життєвих інтересів”) знаходиться в Польщі. Сюди входять: місце роботи, родина, житло, бізнес-активність, банківські рахунки тощо.
2. Перебування в Польщі понад 183 дні у податковому році.

Виконання цих критеріїв може стати підставою для визнання особи податковим резидентом. Польська податкова доволі об’єктивно оцінює ситуацію і враховує не лише формальні, а й фактичні обставини.

Іспанія

Згідно з іспанським податковим законодавством, фізична особа вважається податковим резидентом Іспанії, якщо:

1. Перебуває на території Іспанії понад 183 дні на рік.
2. Центр економічних інтересів (тобто основні джерела доходу, бізнес чи робота) розташований в Іспанії.
3. Крім того, якщо в Іспанії проживає ваша сім’я (чоловік/дружина та неповнолітні діти), податкова може автоматично вважати вас резидентом.

В Іспанії податкові органи досить суворо ставляться до тривалості перебування, особливо у випадках з власністю чи веденням бізнесу на території країни.

США

США мають одну з найжорсткіших і унікальних систем. Податковим резидентом вважається:

1. Громадянин США — завжди і без винятків, незалежно від того, де він живе (це рідкісний приклад оподаткування за принципом громадянства).
2. Іноземець, який відповідає критеріям Substantial Presence Test:
   • перебування в США не менше 31 дня в поточному році,
   • і загалом щонайменше 183 дні за останні 3 роки, з урахуванням формули:
     • всі дні поточного року +
     • 1/3 днів попереднього року +
     • 1/6 днів позаминулого року.

Також податковим резидентом США вважаються особи, які мають Green Card — незалежно від тривалості фактичного перебування в країні.

Україна

Податковим резидентом України вважається особа, яка відповідає хоча б одному з таких критеріїв:

1. Має постійне місце проживання в Україні. Український Податковий кодекс визначає резидентом особу, яка має постійне місце проживання в Україні, але визначення постійного місця проживання у кодексі немає. На практиці податкова часто ототожнює його з наявністю прописки або житла у власності. Але це ще не є беззаперечним доказом — суди, зокрема Верховний Суд України, вимагають враховувати й фактичне користування житлом. Якщо людина виїхала з України більш ніж на рік, не має доступу до житла, не отримує тут послуг, не веде активної діяльності — це може бути аргументом для втрати податкового резидентства.
2. Має центр життєвих інтересів в Україні — родина, робота, бізнес, банківські рахунки тощо.
3. Перебувала на території України понад 183 дні протягом року.
4. Є громадянином України (як останній критерій, якщо інші не дають відповіді).

Офіційної процедури виходу з податкового резидентства не існує. Податкова вважає, що потрібно пройти виїзд на ПМП і стати на консульський облік, хоча суди не погоджуються з такою позицією і можуть доходити до інших висновків. Через це особа може залишатися податковим резидентом навіть після тривалої відсутності в Україні.
Таким чином, у кожній країни є своє бачення кого вважати своїм податковим резидентом жодна податкова не відмовиться від платників податків. Багато українців, які опинилися за кордоном, потрапили в ситуацію, коли дві країни, або навіть 3 країні одночасно вважають їх податковими резидентами. Наприклад, Україна — через прописку або наявність ФОПа, а Польща — бо особа проживає там понад 183 дні. Це створює податковий конфлікт, який може призвести до подвійного оподаткування.
Щоб уникнути цього, застосовується Конвенція про уникнення подвійного оподаткування — міжнародна угода між двома країнами, яка має вищу юридичну силу, ніж внутрішнє законодавство. В Україні такі конвенції підписані з більш ніж 70 країнами, зокрема з Польщею, Іспанією, США, Німеччиною та іншими.

Покроковий алгоритм визначення податкового резидентства за конвенцією з уникнення подвійного оподаткування

Якщо ви визнані податковим резидентом одночасно двома країнами, то застосовується покроковий тест з чотирьох рівнів, щоб визначити країну фінального резидентства:

1. Постійне житло (permanent home) У якій країні ви маєте постійне житло — тобто житло, яким ви фактично користуєтесь (не обов’язково у власності, навіть орендована квартира є постійним житлом). Якщо в одній країні — вона вважається вашою країною резидентства. Якщо в обох — переходимо до наступного кроку.
2. Центр життєвих інтересів (centre of vital interests). Де зосереджено ваші особисті та економічні зв’язки? Цей пункт включає включає:

• сім’я, діти – де живе ваша дружина/чоловік та діти, де діти ходять у садочок/до школи, де ваш чоловік/дружина є податковим резидентом;
• де ваше основне місце роботи або підприємницької діяльності;
• в якій країні у вас відкриті банківські рахунки;
• де ви маєте найбільш міцні соціальні зв’язки та культурну активність – де ваші друзі, у якій країні ви волонтер, може в вас є соціальні проєкти;
• в якій країні ви частіше отримуєте медичне обслуговування, навчання тощо.

Країна, з якою ці зв’язки сильніші, вважається вашою країною резидентства. Якщо центр життєвих інтересів не можна чітко визначити — переходимо далі.

3. Звичайне місце проживання (habitual abode) В якій країні ви фізично проживали більшу частину року (тобто понад 183 дні)?
   Ця країна визнається країною резидентства. Якщо ви не перебували більш ніж 183 дні ні в одній з країн — рухаємося далі.
4. Громадянство Якої країни ви громадянин?
   Якщо громадянство є лише в одній з країн — вона визнається країною податкового резидентства.

Зверніть увагу, критерій — 183 дні, з’являється лише на 3-му кроці, якщо по перших двох не вдалося визначити країну податкового резидентства.
Приклад: Ганна – українська ФОП, яка в березні 2022 переїхала до Польщі. Має орендоване житло, діти ходять до польської школи, але основні клієнти залишилися в Україні. В Україні залишилась нерухомість, прописка, вона сплачує податки як ФОП.

• Постійне житло: є в обох країнах
• Центр інтересів: в Україні (доходи, діяльність, клієнти)
• 183 дні: перебувала в Польщі
• Громадянство: Україна

За Конвенцією фінальним резидентом визнається Україна, навіть якщо Польща формально теж має підстави її вважати резидентом на національному рівні.

Як податкові органи дізнаються про ваші доходи: автоматичний обмін, банківська інформація та інші канали

Навіть якщо людина не повідомляє про свої доходи добровільно, податкові органи можуть дізнатися про них через офіційні та неофіційні механізми обміну інформацією.

Автоматичний обмін податковою інформацією (CRS)

Більшість країн світу, включно з державами ЄС, беруть участь у системі CRS (Common Reporting Standard) — це міжнародний стандарт, розроблений ОЕСР для автоматичного обміну фінансовою інформацією.
Банки, страхові компанії та інші фінансові установи передають податковим органам своїх країн інформацію про:

• залишки на рахунках,
• доходи з інвестицій,
• рух коштів.

Потім податкові органи обмінюються цією інформацією між собою (наприклад, Польща отримує дані з Німеччини, а Україна — з Польщі).
Україна та інші країни вже діляться даними між собою, і податкова іноземної держави може дізнатися про ваші активи або доходи, навіть якщо ви самі нічого не подавали.

Банківські рахунки та податкові номери

Коли ви відкриваєте рахунок за кордоном, банк зазвичай просить вас надати:

• податковий номер (у країні проживання),
• підтвердження резидентства,
• інформацію про громадянство.

Також банки бачать в яких країнах здійснювались витрати, чи були оплати комунальних послуг в якихось країнах. Ці дані зберігаються та можуть використовуватися, щоб визначити потребу надати дані у рамках CRS до податкових органів іншої країни.

Податкові сертифікати, реєстрація ФОП/бізнесу

Якщо ви реєструєтесь як підприємець, власник компанії або просто отримуєте податковий номер у країні проживання — ця інформація також фіксується. У випадку подвійного резидентства або конфлікту з податковою, ці реєстрації будуть враховуватись як аргумент проти вас.

Дані про перетин кордону та проживання

Деякі країни аналізують:

• тривалість перебування в країні (183+ днів),
• укладені договори оренди житла,
• медичне обслуговування,
• навчання дітей.

Ця інформація часто використовується податковою, щоб підтвердити ваше фактичне проживання та визнати вас резидентом.

Податкові звіти від платників — ваші контрагенти

Якщо ви отримуєте доходи з іншої країни (наприклад, працюєте фрилансером на європейську компанію), ця компанія може задекларувати ваші виплати у себе, що стане підставою для перевірки.

Запити, розслідування, перехресні перевірки

Податкова може надіслати індивідуальні запити до контрагентів резидента, якщо є підозра, що резидент ухиляється від оподаткування. Також активно працюють журналістські розслідування, бази офшорних компаній (наприклад, Pandora Papers), які теж підштовхують до перевірок.

Висновки та практичні рекомендації для українців за кордоном

Питання податкового резидентства — це не просто формальність, а ключ до уникнення подвійного оподаткування, штрафів та юридичних непорозумінь.

Щоб уникнути ризиків, радимо:

• Ознайомитись з критеріями податкового резидентства країни перебування, пошукати роз’яснення позиції податкової щодо українців (якщо є).
• Визначати податкове резидентство на кожен рік окремо.
• Будувати податкову стратегію до ведення економічної діяльності.
• Консультуватися з фаховими податковими консультантами, особливо у випадках подвійного резидентства, переїзду в нову країну або зміни джерел доходу.
• Вести облік днів перебування в кожній країні — це базовий, але часто вирішальний критерій для визначення резидентства.
• Зберігати всі документи, які можуть підтвердити центр життєвих інтересів: договори оренди житла, трудові контракти, свідоцтва про навчання дітей, довідки про медичне обслуговування тощо.
• Отримувати сертифікат податкового резидента тієї країни, у якій фактично проживаєте й сплачуєте податки — це буде вагомим аргументом у разі конфлікту з іншою податковою.
• Закривати або переводити на паузу українське ФОП, якщо ви повністю виїхали й не ведете діяльність в Україні.
• Не ігнорувати українську податкову, навіть якщо ви вважаєте себе резидентом іншої країни.

У питаннях податків часом важлива не стільки сама ситуація, скільки доказова база та своєчасні дії. Обізнаність, акуратність у веденні документації та професійна підтримка — запорука спокою та фінансової безпеки для тих, хто живе за межами України.